point of
returnby Angelika

Особиста історія Анжеліки

Я не шукалаготової відповіді.Я шукала живий досвід.

Від першої медитації — до бажання створювати простір, у якому інша людина зустрінеться зі своїм шляхом.

Стрибок у каньйон — руки розкриті

Не кінцева точка. Шлях, який триває.

01

Початок

Перша медитація.Мені 18.

Після першої медитації я вже не могла сприймати життя так, як раніше. Почала щодня займатися йогою, спостерігати за собою та досліджувати, як практика змінює відчуття життя.

Сім років я вивчала медитацію, йогу, дихальні практики, різні духовні традиції та психологію. Мені було важливо перевіряти все через власний досвід.

Берег океану, чорно-білий кадр
02

Балі · у 22 роки

Вчитисябути поруч.

На Балі почався новий етап. Близько восьми місяців я брала участь у щотижневих ритуалах, пов’язаних із молитвою за рід та відчуттям зв’язку з предками.

Згодом почала допомагати людині, яка проводила ці практики. Поступово вчилася бути поруч з іншими в глибоких станах і просторах внутрішнього пошуку.

Анжеліка відпочиває серед коріння баньяна
03

Непал · Мустанг

Те, що лишаєтьсяу простоті.

У Непалі я познайомилася з тибетською традицією Ваджраяни. Учитель гімалайської йоги передав мені практики пранаями. Далі був Мустанг і люди, чиє життя стало для мене вченням.

Я запитувала, що насправді головне на духовному шляху. Через ці зустрічі прийшла до двох речей: турботи та служіння. Робити хороше, тому що можеш бути корисною.

Анжеліка в гірській долині Мустангу
04

Творчість · повернення на Балі

Коли особистий шляхстає спільним.

Після Непалу в моєму житті стало більше творчості. Я малювала й помічала, що мистецтво, медитація, молитва та самоспостереження повертають мене до глибшого контакту із собою.

Повернувшись на Балі, почала проводити онлайн-медитації в невеликих групах. Люди зверталися по практику, і поступово мій власний пошук став простором для інших.

Анжеліка на березі океану в русі
05

Індія

Духовністьу звичайному дні.

Близько двох місяців я жила в ашрамі, знайомилася з бхакті-йогою, вивчала Веди, «Шрімад-Бгаґаватам» і «Бгаґавад-ґіту». Спостерігала за людьми, які присвятили життя практиці.

Індія нагадала мені: духовність — це й те, як ти живеш щодня. Як ставишся до людей. Як дякуєш, турбуєшся і просто є.

Анжеліка в давньому храмі Хампі

Польові нотатки

Те, що не вміщаєтьсяу розповідь.

Анжеліка обіймає літню жінку в горах
Мустанг — про турботу, а не про досягнення
Анжеліка з дітьми в непальському селі
Село дорогою на перевал
Кам’яний слід-підношення в храмі
Хампі, ранковий обхід
Чай у тибетському домі
Чай, який триває дві години
Долина Мустангу на заході сонця
Висота, де думки стихають
Молоді монахи на даху монастиря
Гімалаї, година перед дощем

Мій шлях сьогодні

«Я все ще досліджую.Я все ще вчуся.І запрошую пройтичастину цього шляху разом».

Мені близьке відчуття, що всередині людини вже є простір живості та глибини, до якого можна повертатися. Моя задача — бути поруч у цьому дослідженні.

Твоя точка повернення

Можна початиз одного «привіт».

Без правильних слів. Без готового плану. З того місця, де ти зараз.